Хто платить за резонанс?

Знову й знову ми переконуємось, що живемо в цікавій країні в цікаву епоху. Ми, водночас, і найбідніші, і найбагатші. Ми і найчесніші і найбільш корумповані. Нам з молоком матері «прищеплюють» несприйняття КОРУПЦІЇ і, водночас, ми не можемо без неї обійтись. Вона всюди - і в дитсадочку, і в школі, і, навіть, буває в сім'ї. Батько надає пільги і переваги синові, щоб той його по чоловічому зрозумів і де треба підтримав. Щоправда, мати теж інколи надає переваги синові, але хіба тих жінок зрозумієш.

Як би там не було, найгучніше нині гасло - всі на боротьбу з корупцією!!! Але, напевно, ми вже так кайфуємо від самого процесу цієї боротьби, що зовсім не хочемо, щоб вона припинялась. Це ж навіть страшно уявити, скільки грошей перестане надходити в нашу країну на боротьбу з цим злом, скільки людей перестануть на цьому заробляти, скільки організацій втратять своїх закордонних годувальників. Таки вірне те слово – донори, які вливають свої грошенята в судини нашого щепленого від усіх болячок корупційного організму.

Боротись з корупцією тепер і модно і престижно. Потрібно лише мати хист до збирання пліток і їх яскравого оформлення. І як же непогано за це платять ті дружні закордонні меценати. Їх ще називають модним словом «ГРАНТОДАВЦІ». Вони щедро фінансують діяльність в Україні цілих агенцій та центрів «правдошукачів». Взамін вимагають лише детальні звіти про «здобуті компрометуючі матеріали» на посадовців різних рівнів та організовані заходи протесту. А як цінується фотоматеріал про занурення відомих можновладців у сміттєвий бак чи їх обливання зеленкою (це вже на премію тягне).

Інколи іноземні спонсори свідомо дарують органам влади кошти на якісь проекти і дуже тішаться, якщо дізнаються про спроби наших дрібних чиновників їх прикарманити. Тоді резонанс. «Ми їм даємо, а вони крадуть! Ну не влада – а крадії!!!» А ось представники структур громадського контролю - молодці, що підловили їх на гарячому. Тобто весь сенс взаємодії грантодавця та грантоотримувача зводиться до того, щоб освоїти виділені кошти і щось написати у своїх звітах. Вони ж, ті іноземці, перевіряти не приїдуть, а просто більше не дадуть дармового шматка.

І нікого особливо не турбує, що з таких «актів про виконані роботи» формується думка про всю Україну за кордоном, а не лише про нашу владу.

А тут найцікавіше в цій історії. Тишком-нишком до таких структур підкрадаються опозиціонери, які пропонують свої майданчики для ефективного «мочива» влади. А чому б ні? Взаємна вигода. Одні (на кшталт місцевого Народного контролю та його медіа ресурсу «Vlasno-інфо») набивають собі рейтинг популярності з метою дістатись до «годівнички», а інші (в особі їх партнерів Вінницька агенція журналістських розслідувань) – списати та прикарманити зекономлені на цьому кошти «іноземних інвесторів».

Думаю, що далеко не все відомо грантодавцям (безумовно, більшість таких структур виношують благородні наміри), про афери з їхніми коштами, а також те, що отримують спотворені дані. Більше того, подібна активність таких «правдошукачів» певним чином дискредитує в очах громадськості репутацію розкручених брендових донорів.

Візьмемо, наприклад, чеську неурядову організація «People in Need», яка фінансує нашу Вінницьку агенцію журналістських розслідувань. Працівники цієї Агенції фактично перебувають на утриманні цього закордонного фонду, їздять у Чехію на навчання та для отримання інструктажів. Їх навчають, як проводити розслідування по виявленню корупційних проявів у нашій державі.

Все досить правильно.

Переконаний, що чеським партнерам навіть у голову не прийде, що вони, через посередництво агенції журналістських розслідувань, фактично фінансують політичні сили, які для само піару вступають у відкриту конфронтацію з діючою владою на місцях. Ну той що! Доки до них дійде, очільниця агенції Інга Фляжнікова підступиться до іншого іноземного гаманця, витрусить і його.

А на лиці нашої країни залишаються поставлені «патріотами-правдолюбами» сліди - грязні, невпевнені, розмиті…

Подейкують, навіть, що Путін широко використовує неурядові організації інших країн в інформаційних війнах проти України. Якщо він добре покопається в тому бруді, який підзбирують журналісти-розслідувачі пані Інги (матеріали з фото та відеофіксацією) та надсилають одночасно в різні закордонні інстанції (щоб більше заробити), то без напруги зліпить з цього гарну антиукраїнську «кулю», яка посилюватиме в Україні і не тільки «ватний синдром».

Може також варто запитати у патріотки-правдолюбки пані Інги Фляжнікової, що вона робила в Чехії в період, коли мудрий президент дружньої країни нам підказував, як торгуватись за свої території.

Стажувалась, звітувалась, чи, може, писала Земану виступ на ПАРЄ (за відповідну плату)?